Трансфертне ціноутворення (ТЦУ) в Україні: повний гайд 2026

Опубліковано: 12.01.2026

Оновлено: 19.03.2026

Значна частка міжнародного бізнесу припадає на операції між компаніями однієї групи. Внутрішньогрупові поставки товарів, фінансування, роялті та послуги формують фінансовий результат у різних юрисдикціях і впливають на базу оподаткування. Саме для контролю таких операцій запроваджено трансфертне ціноутворення.

Що таке трансфертне ціноутворення (ТЦУ)

Трансфертне ціноутворення – це встановлений законом порядок оцінки господарських операцій з нерезидентами для цілей оподаткування, що застосовується до операцій між пов’язаними особами, низькоподатковими юрисдикціями, підприємствами визначених організаційно-правових форм, нерезидентами-комісіонерами, постійними представництвами і їх материнськими компаніями.

Як трансфертне ціноутворення регулюється ПКУ

Поняття трансфертного ціноутворення закріплене у статті 39 Податкового кодексу України та базується на принципі «витягнутої руки». Детальний зміст цього принципу розглянуто нижче.

Що таке ТЦУ

Для чого запроваджено ТЦУ в Україні

Запровадження трансфертного ціноутворення в Україні пов’язане з імплементацією Плану BEPS та спрямоване на запобігання розмиванню податкової бази та переміщенню прибутку за кордон. Правила трансфертного ціноутворення, зокрема, забезпечують контроль за операціями з пов’язаними нерезидентами, обмежують використання низькоподаткових юрисдикцій та встановлюють вимоги до розкриття інформації про діяльність міжнародних груп компаній. Для держави це інструмент захисту податкової бази, для бізнесу – зона підвищеного податкового ризику.

Згідно з даними ДПС України, за результатами звітної кампанії 2024 року (оприлюднені у 2025 році), подано 2 797 звітів про контрольовані операції та 1 754 повідомлення про участь у міжнародних групах компаній. Обсяг задекларованих операцій перевищив 3,3 трлн грн, а сума самостійних коригувань – 2,7 млрд грн.

Коли застосовується трансфертне ціноутворення

Трансфертне ціноутворення застосовується лише до операцій, що відповідають критеріям контрольованих відповідно до статті 39 ПКУ. Найпоширеніші помилки виникають на етапі їх ідентифікації: операцію або не визнають контрольованою, або готують документацію без наявності обов’язку.

Критерії контрольованих операцій

Належність операції до контрольованих визначається згідно зі статтею 39 Податкового кодексу України. Критерії поділяються на три блоки: суб’єктний, характер операції та вартісні показники.

Суб’єктний критерій (пп. 39.2.1.1 ПКУ)

Контрольованими визнаються операції, що здійснюються:

• З пов’язаними особами-нерезидентами.
• Через нерезидента-комісіонера при купівлі або продажу товарів, робіт чи послуг.
• З нерезидентами з держав (територій), включених до переліку КМУ №1045 зі змінами та доповненнями.
• З нерезидентами, які мають організаційно-правову форму з переліку КМУ №480 зі змінами та доповненнями.
• Між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, включаючи внутрішні розрахунки.

Цей критерій визначає можливість застосування правил ТЦУ.

Характер господарської операції (пп. 39.2.1.4 ПКУ)

Контрольованими визнаються господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування податком на прибуток та відповідають встановленим критеріям, зокрема:

• Купівля-продаж товарів.
• Надання або отримання послуг.
• Операції з нематеріальними активами.
• Фінансові операції (кредити, позики, гарантії).
• Операції з корпоративними правами та цінними паперами.
• Передача функцій, активів або ризиків.

При визначенні контрольованості застосовується економічний підхід – оцінюється вплив операції на фінансовий результат.

Вартісні критерії (пп. 39.2.1.7 ПКУ)

Операція визнається контрольованою за одночасного виконання суб’єктного критерію та двох вартісних критеріїв:

1. Річний дохід платника податку на прибуток від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 млн грн за відповідний звітний рік.
2. Обсяг господарських операцій платника з кожним окремим контрагентом-нерезидентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 млн грн за відповідний звітний рік (без урахування непрямих податків).

Критерії пов’язаності осіб

Визначення пов’язаних осіб є базовим етапом аналізу контрольованих операцій. Якщо сторони визнаються пов’язаними відповідно до ПКУ, операція підпадає під правила ТЦУ.

Згідно з пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, пов’язані особи – це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності відповідно до критеріїв, визначених цим підпунктом.

У 2026 році застосовуються такі критерії пов’язаності.

1. Юридична пов’язаність через володіння корпоративними правами

Особи визнаються пов’язаними, якщо:

1. Одна юридична особа прямо або опосередковано володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25% і більше;
2. Одна і та сама фізична або юридична особа прямо або опосередковано володіє корпоративними правами двох або більше юридичних осіб у розмірі 25% і більше;
3. Одна особа має можливість здійснювати вирішальний вплив на рішення іншої юридичної особи через володіння часткою корпоративних прав або іншим чином, передбаченим ПКУ.

З 01.01.2025 поріг участі для визначення пов’язаності збільшено з 20% до 25%, і саме цей показник застосовується у 2026 році.

2. Пов’язаність через контроль або управлінський вплив

Особи визнаються пов’язаними також у разі, якщо:

1. Одна особа має повноваження призначати одноособовий виконавчий орган або більшість складу колегіального виконавчого органу іншої особи;
2. Одна особа фактично здійснює контроль над діяльністю іншої;
3. Між особами існують відносини контролю згідно з визначеннями ПКУ.

Контроль для цілей ПКУ означає можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність або прийняття рішень.

3. Економічна пов’язаність (зміни 2025 року)

З 01.01.2025 ПКУ доповнено нормами, що враховують економічну залежність між сторонами: особи визнаються пов’язаними за одночасного виконання встановлених показників концентрації доходів або витрат.

Зокрема, якщо:

• дохід (виручка) резидента від реалізації товарів, робіт або послуг одному нерезиденту становить 75% і більше від доходів такого резидента від доходів усіх нерезидентів;
• і одночасно такий дохід становить 50% і більше загального доходу резидента від усіх осіб (резидентів і нерезидентів).

Аналогічний підхід застосовується щодо вартості придбаних товарів, робіт або послуг в одного нерезидента.

Критерії враховують ситуації фактичної економічної залежності навіть за відсутності формального володіння корпоративними правами.

4. Пов’язаність через фізичних осіб

Особи визнаються пов’язаними також у випадках, передбачених ПКУ, якщо:

• фізична особа прямо або опосередковано володіє корпоративними правами юридичних осіб у встановленому розмірі;
• фізичні особи є членами сім’ї у розумінні ПКУ та контролюють відповідні юридичні особи;
• одна фізична особа здійснює контроль над двома і більше суб’єктами господарювання.

Для цілей ТЦУ встановлення пов’язаності є обов’язковим етапом аналізу. Якщо сторони відповідають хоча б одному з критеріїв, визначених пп. 14.1.159 ПКУ, операції між ними підлягають контролю за умови виконання інших критеріїв контрольованості.

Хто підпадає під трансфертне ціноутворення

При визначенні контрольованості враховується не лише формальна відповідність критеріям, а й бізнес-модель компанії та характер її міжнародних операцій. Передусім це компанії, що входять до міжнародних груп і здійснюють операції всередині структури, зокрема:

1. Регулярний експорт продукції пов’язаним нерезидентам.
2. Імпорт товарів або сировини від пов’язаних осіб.
3. Сплату роялті, ліцензійних або маркетингових платежів на користь нерезидентів.
4. Внутрішньогрупове фінансування – кредити, позики, гарантії.
5. Централізовані сервісні моделі, де частина функцій винесена за межі України.
6. Діяльність постійних представництв.

Податкова оцінює кожну операцію окремо – її економічну суть, функціональний профіль сторін і рівень рентабельності – незалежно від фінансового результату компанії в цілому. Навіть за наявності загального прибутку окрема угода може бути визнана неринковою з відповідним коригуванням фінансового результату.

Якщо відповіді позитивні та виконуються вартісні критерії, операція з високою ймовірністю визнається контрольованою.

Види контрольованих операцій

До контрольованих можуть належати різні господарські операції, якщо вони відповідають критеріям статті 39 ПКУ та впливають на об’єкт оподаткування податком на прибуток. Вирішальне значення має не лише формальна назва операції, а її економічний зміст і вплив на фінансовий результат. У разі невідповідності умов операції принципу «витягнутої руки» орган контролю має право здійснити коригування фінансового результату відповідно до статті 39 ПКУ.

Для кожного виду контрольованих операцій важливо враховувати аспекти, які стають предметом аналізу під час перевірки.

Правильна ідентифікація операції є основою вибору методу, підготовки документації та захисту позиції під час перевірки.

Принцип «витягнутої руки» в ТЦУ

Згідно з ПКУ, умови операції між пов’язаними особами мають відповідати умовам, що застосовуються між незалежними особами у зіставних обставинах. Перевірка здійснюється шляхом порівняльного аналізу з урахуванням функцій сторін, активів, ризиків, умов договорів та економічних умов ринку.

Що означає принцип «витягнутої руки»

Принцип реалізується шляхом зіставлення фінансових показників контрольованої операції з ринковим діапазоном, сформованим на основі порівнянних операцій між незалежними особами.

У межах аналізу оцінюються:

1. Функціональний профіль сторін (які функції виконує кожна сторона).
2. Активи, що використовуються у діяльності.
3. Економічні ризики, які фактично приймаються сторонами.
4. Умови договору та фактична поведінка сторін.
5. Економічні умови ринку.

Результатом такого аналізу є визначення ринкового діапазону цін або показників рентабельності.

Прикладом трансфертного ціноутворення може бути експорт товарів пов’язаній компанії, коли перевіряється, чи відповідає встановлена ціна ринковому рівню.

Як податкова перевіряє дотримання принципу

Перевірка дотримання принципу здійснюється за таким алгоритмом:

1. Аналіз поданої звітності та податкової інформації з метою виявлення операцій з нерезидентами та перевірки їх відповідності критеріям контрольованих операцій.
2. Аналіз функцій, активів та ризиків сторін (FAR-аналіз).
3. Оцінка обґрунтованості обраного платником методу ТЦУ.
4. Перевірка коректності вибору зіставних компаній або угод.
5. Визначення ринкового діапазону показників.
6. Порівняння фактичного показника з ринковим діапазоном.
7. У разі відхилення – здійснення коригування фінансового результату.

Аналіз проводиться щодо конкретної контрольованої операції, а не виключно на рівні загального фінансового результату підприємства.

Приклад із практики 

Методи трансфертного ціноутворення

Методи визначення відповідності контрольованої операції принципу «витягнутої руки» встановлені статтею 39 ПКУ. Передбачено п’ять методів, а вибір між ними залежить від характеру операції, функцій сторін, активів, ризиків та наявності зіставної інформації.

Перед тим як обрати метод ТЦУ, необхідно оцінити, який із них дає найбільш надійний результат у конкретних обставинах. Пріоритетним є метод порівняльної неконтрольованої ціни. Якщо він не забезпечує достатньої зіставності, застосовується інший метод.

Метод порівняльної неконтрольованої ціни

Метод порівняльної неконтрольованої ціни передбачає пряме зіставлення ціни у контрольованій операції з ціною в аналогічній операції між незалежними особами. Найчастіше його застосовують за наявності прямих ринкових цін або біржових котирувань.

Метод ціни перепродажу

Метод ціни перепродажу застосовується, коли товар купляють у пов’язаної особи та перепродають незалежному покупцю без суттєвої переробки. Він ґрунтується на визначенні ринкової валової рентабельності посередника.

Метод «витрати плюс»

Метод «витрати плюс» визначає ринкову націнку до собівартості товарів або послуг. Його зазвичай застосовують у контрактному виробництві або при наданні внутрішньогрупових послуг.

Метод чистого прибутку

Метод чистого прибутку передбачає зіставлення показника рентабельності контрольованої операції або сторони, що досліджується, з рентабельністю незалежних компаній у зіставних умовах. Його використовують, коли пряме порівняння цін є ненадійним, але доступна фінансова інформація для аналізу.

Метод розподілу прибутку

Метод розподілу прибутку визначає загальний прибуток сторін контрольованої операції та розподіляє його між ними з урахуванням функцій, активів і ризиків. Він застосовується у випадках тісної інтеграції сторін або спільного створення нематеріальних активів.

Порівняння методів

Методи ТЦУ застосовуються для перевірки відповідності ціни або прибутковості у контрольованій операції ринковому рівню. Помилки у виборі або застосуванні методу можуть призвести до спотворення результатів аналізу та донарахування податкових зобов’язань.

Документація з трансфертного ціноутворення

Документація з ТЦУ – це сукупність інформації та розрахунків, що обґрунтовують відповідність умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки». Вона готується платником і подається на запит органу контролю. Ненадання або порушення строків тягне фінансову відповідальність.

Яка документація подається з ТЦУ

Базовий рівень документації (Local file) формується щодо конкретних контрольованих операцій платника податку та включає такі обов’язкові складники:

1. Інформація про сторони операції – структура власності, пов’язаність, опис діяльності.
2. Опис контрольованої операції – предмет, умови, строки, економічна логіка.
3. Функціональний аналіз – функції сторін, активи, ризики.
4. Обґрунтування вибору та застосування методу ТЦУ.
5. Розрахунок фінансових показників і визначення ринкового діапазону.
6. Джерела інформації та аналіз зіставності.
7. Висновок про відповідність принципу «витягнутої руки».

Якщо платник входить до міжнародної групи компаній, застосовується трирівнева модель документації.

Трирівнева документація (Local file, Master file, CbCR)

Законом №466 імплементовано трирівневу модель документації відповідно до Плану дій BEPS і рекомендацій ОЕСР.

1. Local file – документація щодо конкретних контрольованих операцій платника.
2. Master file – глобальна документація міжнародної групи з інформацією про структуру, бізнес, нематеріальні активи, фінансову діяльність і політику ціноутворення.
3. Country-by-Country Report (CbCR) – звіт у розрізі країн, що подається материнською компанією або уповноваженим учасником групи за умови досягнення встановленого ПКУ порогу консолідованого доходу.

Подання Master file та CbCR здійснюється за наявності критеріїв, визначених пп. 39.4.7 та 39.4.10 ПКУ.

Схематично структура має такий вигляд:

Приклад документації з ТЦУ – практичний кейс

Звітність з трансфертного ціноутворення

Обов’язок подання звітності виникає у разі здійснення контрольованих операцій відповідно до статті 39 ПКУ та виконання встановлених вартісних критеріїв. 

Звіт про контрольовані операції

Платник податку на прибуток, який у звітному році здійснював контрольовані операції та виконав встановлені статтею 39 ПКУ критерії, зобов’язаний подати Звіт про контрольовані операції.

Звіт подається виключно в електронній формі через Електронний кабінет або авторизоване програмне забезпечення і підписується кваліфікованим електронним підписом відповідно до законодавства.

У Звіті зазначаються:

• реквізити платника та звітний період;
• інформація про контрагента (країна реєстрації, статус пов’язаності);
• вид контрольованої операції;
• сума операції без урахування непрямих податків;
• код товару або послуги відповідно до класифікаторів;
• застосований метод визначення відповідності принципу «витягнутої руки».

Звіт охоплює всі контрольовані операції платника за звітний рік і не замінює обов’язку підготовки документації, що надається окремо на запит органу контролю.

Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній

Платник податку, який у звітному році входив до складу міжнародної групи компаній, зобов’язаний подати Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній незалежно від статусу в групі.

У повідомленні зазначається:

• найменування міжнародної групи компаній;
• дані про материнську компанію та країну її податкового резидентства;
• інформація про особу, відповідальну за подання CbCR (за наявності обов’язку).

Повідомлення подається в електронній формі засобами електронного зв’язку.

Country-by-Country Report (CbCR)

Country-by-Country Report подається у випадках, визначених ПКУ, якщо сукупний консолідований дохід міжнародної групи перевищує встановлений поріг.

CbCR містить агреговану фінансову інформацію в розрізі юрисдикцій, зокрема:

• доходи групи;
• прибуток або збиток до оподаткування;
• суму сплаченого та нарахованого податку на прибуток;
• чисельність персоналу;
• вартість матеріальних активів.

Звіт подається материнською компанією або уповноваженим учасником групи відповідно до ПКУ та міжнародних угод про автоматичний обмін податковою інформацією.

Строки подання звітності

Звіт про контрольовані операції та Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній подаються щороку до 1 жовтня року, що настає за звітним.

Country-by-Country Report подається протягом 12 місяців після закінчення фінансового року міжнародної групи.

Порушення строків або неподання звітності тягне фінансову відповідальність, передбачену ПКУ.

Актуальні вимоги та штрафи з ТЦУ у 2026 році

Що змінилося у правилах ТЦУ протягом 2024-2025 років

З 1 січня 2025 року набули чинності зміни в ТЦУ, внесені Законом №3813-IX до ПКУ. Вони стосуються критеріїв пов’язаності осіб, формування переліків юрисдикцій та відповідальності за порушення вимог статті 39.

Розширено критерії економічної пов’язаності: якщо дохід резидента від реалізації одному нерезиденту становить 75% і більше доходу від усіх операцій з нерезидентами та одночасно 50% і більше загального доходу, такі особи визнаються пов’язаними. Аналогічний підхід застосовується до операцій з придбання товарів, робіт або послуг. Поріг володіння корпоративними правами для визначення пов’язаності підвищено з 20% до 25%.

Змінено підходи до формування переліку держав (територій) для цілей контрольованих операцій: враховуються не лише «офшорні» юрисдикції, а й критерії виконання рекомендацій у сфері AML/CFT та забезпечення обміну податковою інформацією протягом двох послідовних років.

Штрафи за порушення вимог ТЦУ у 2026 році

Розміри штрафів визначені статтею 120.3 ПКУ та прив’язані до прожиткового мінімуму (ПМ) для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного року, або до відсотка від суми контрольованих операцій.

Основні фінансові санкції:

У разі невідповідності принципу «витягнутої руки» орган контролю має право скоригувати фінансовий результат платника. Якщо це призводить до заниження податкового зобов’язання, донараховується податок і застосовуються штрафні санкції, передбачені ПКУ.

Особливості контролю в умовах воєнного стану

Під час дії воєнного стану штрафи за неподання або несвоєчасне подання звітності можуть не застосовуватися, якщо платник документально підтвердить неможливість виконання обов’язку. У такому випадку звітність має бути подана протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану.

Разом з тим воєнний стан не скасовує обов’язку дотримання вимог щодо принципу «витягнутої руки» та зберігання документації.

На що звертає увагу податкова у 2026 році

ДПС у 2026 році фокусується на таких аспектах:

1. Коректність визначення пов’язаності з урахуванням нових економічних критеріїв.
2. Повнота відображення контрольованих операцій у звіті.
3. Обґрунтованість вибору методу та формування вибірки зіставних компаній.
4. Реальність внутрішньогрупових послуг та наявність доказів їх фактичного надання.
5. Операції з роялті та фінансуванням – з погляду економічної доцільності та рентабельності.

Попередній аналіз контрольованих операцій до граничного строку подання звітності дозволяє мінімізувати ризик донарахувань.

Ризики у сфері ТЦУ

ДПС застосовує ризикоорієнтований підхід, аналіз фінансової звітності, дані міжнародного обміну інформацією та автоматичне зіставлення показників рентабельності. Тому помилки у сфері ТЦУ призводять не лише до штрафів, а й до репутаційних ризиків.

Типові помилки платників

Нижче – перелік найбільш поширених порушень, які фіксує ДПС під час перевірок:

1. Неправильне визначення операцій як неконтрольованих через помилкове трактування критеріїв пов’язаності або юрисдикційних переліків.
2. Невключення частини операцій до звіту або несвоєчасне подання звіту чи подання його з помилками.
3. Неправильний вибір методу визначення відповідності принципу «витягнутої руки».
4. Використання нерелевантної вибірки зіставних компаній або недостатнє обґрунтування діапазону рентабельності.
5. Відсутність економічного обґрунтування внутрішньогрупових послуг чи роялті.

Менш критичні, але також поширені помилки:

• Невідповідність даних звіту бухгалтерському обліку.
• Неправильне групування операцій.
• Використання застарілих фінансових даних для аналізу.
• Формальний підхід до опису бізнес-моделі групи.
• Підготовка документації лише після отримання запиту органу контролю.

Найбільший ризик створюють комплексні помилки, що свідчать про відсутність системного контролю та стають підставою для перегляду фінансового результату і застосування штрафів. Для зниження таких ризиків доцільним може бути залучення експертів, які спеціалізуються на послугах з трансфертного ціноутворення.

Збиткові операції як фактор ризику

Збитковість у контрольованих операціях – один із ключових тригерів перевірки. Якщо компанія системно декларує збитки в операціях із пов’язаними нерезидентами, виникає ризик припущення про виведення прибутку за кордон.

Збиткова операція сама по собі не є порушенням, але потребує економічного обґрунтування. ДПС оцінює:

• Відповідність рентабельності ринковому діапазону.
• Наявність об’єктивних причин збитковості (криза, воєнні ризики, курсові коливання).
• Системність збитків протягом кількох років.
• Функціональну роль компанії у групі.

Якщо компанія, що виконує функції дистриб’ютора з обмеженими ризиками, декларує хронічні збитки, це підвищує ризик донарахувань.

Практичний висновок: збиткові контрольовані операції потребують завчасної підготовки економічного пояснення та розширеного функціонального аналізу.

Перевірки трансфертного ціноутворення

Перевірки ТЦУ проводяться в межах податкового контролю щодо дотримання вимог статті 39 ПКУ та спрямовані на оцінку правильності відображення контрольованих операцій і повноти звітності.

Типова перевірка відбувається у такій послідовності:

1. ДПС повідомляє платника про призначення перевірки та надсилає відповідний наказ.
2. Платник надає на запит документацію, договори, первинні документи та пояснення щодо здійснених операцій.
3. Орган контролю аналізує надані матеріали та перевіряє дотримання вимог законодавства щодо визначення контрольованих операцій, подання звітності та розрахунку показників.
4. За результатами перевірки складається акт із викладенням встановлених порушень або підтвердженням їх відсутності.

У разі незгоди платник має право подати мотивовані письмові заперечення та надати додаткові обґрунтування своєї позиції.

Судова практика у сфері ТЦУ

У спорах щодо ТЦУ суди оцінюють не лише формальне посилання на пріоритет окремого методу, а і те, чи справді він міг бути застосований з урахуванням доступних джерел інформації, ступеня зіставності операцій та вимог ПКУ.

Показовою є постанова Верховного Суду від 11.09.2025 у справі №120/8569/24 за позовом ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат» до податкового органу. Спір виник через вибір методу ТЦУ для контрольованих операцій з експорту олії на користь нерезидента: платник застосував метод чистого прибутку, тоді як ДПС наполягала на використанні методу порівняльної неконтрольованої ціни.

Суд погодився з висновком апеляційної інстанції про те, що податковий орган не довів наявності належних і зіставних джерел інформації для застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни у перевірюваному періоді. Зокрема, використані ДПС джерела не забезпечували повної зіставності умов операцій, а частина інформації та методології стала доступною лише пізніше.

Крім того, суд звернув увагу, що для операцій за форвардними контрактами визначальне значення має дата укладення контракту, а не дата фактичної поставки товару. У підсумку податкове повідомлення-рішення було скасовано.

Ключовий висновок: навіть за пріоритетності методу порівняльної неконтрольованої ціни податковий орган має довести реальну можливість його коректного застосування в конкретних обставинах. Вирішальне значення мають якість джерел інформації, ступінь зіставності операцій та належне обґрунтування вибору методу.

Рекомендації ОЕСР з трансфертного ціноутворення та їхній вплив на українську практику

Керівні принципи трансфертного ціноутворення від ОЕСР є міжнародною методологічною основою, на яку орієнтується українська практика. Підходи до функціонального аналізу, вибору методу та застосування принципу «витягнутої руки» сформовані саме під їх впливом.

Оновлення 2020 року деталізувало підходи до фінансових операцій (внутрішньогрупові позики, гарантії, кеш-пулінг), а консолідована версія після змін BEPS посилила акцент на фактичному розподілі функцій і ризиків, а не лише на формальних умовах договору.

На практиці це означає, що податкові органи оцінюють, хто реально контролює активи, приймає ризики та отримує економічну вигоду.

Рекомендації ОЕСР вплинули на структуру трирівневої документації, аналіз фінансових операцій, підхід до нематеріальних активів і роялті, а також застосування принципу «витягнутої руки» в Україні.

Висновки експертів компанії «Парето»

Для бізнесу значення має не стільки факт подання звітності, скільки якість підготовки до цього етапу. На практиці ризик виникає там, де компанія запізно аналізує свої операції, поверхово оцінює пов’язаність сторін або обирає метод без достатнього обґрунтування.

Податкова звертає увагу не лише на сам факт наявності контрольованих операцій, а і на логіку, якою платник пояснює свою позицію: чому обрано саме цей метод, які джерела використано, наскільки зіставними є операції та чи підтверджується документами економічний зміст внутрішньогрупових розрахунків.

Окрему увагу слід приділяти збитковим операціям, роялті, внутрішньогруповим послугам та фінансуванню. Саме ці напрями найчастіше потребують глибшого аналізу, і саме щодо них у компаній найчастіше виникають питання під час перевірок.

Ключовий практичний висновок простий: чим раніше бізнес проводитиме внутрішню перевірку своїх операцій і готуватиме аргументацію, тим нижчим буде ризик донарахувань, штрафів та спорів з податковим органом.

Ігор Сухоліт

Посада: Асоційований консультант (ACP) Департаменту аудиту та міжнародного оподаткування Групи Компаній “Парето”
Досвід роботи: понад 20 років