Контрольовані операції у 2026 році

Опубліковано: 19.01.2026

Оновлено: 06.06.2026

Бізнесу важливо чітко розуміти, які операції підпадають під спеціальні вимоги, які ризики вони несуть та яку звітність потрібно готувати. У цій статті розберемо ключові аспекти контрольованих операцій в Україні у 2026 році, спираючись на норми Податкового кодексу та актуальні роз’яснення податкових органів.

Що таке контрольовані операції?

Контрольовані операції (КО) згідно зі статтею 39 Податкового кодексу України – це господарські операції з визначеними контрагентами, які відповідають вартісним критеріям і підлягають перевірці на відповідність принципу «витягнутої руки». Мета такого контролю – запобігти заниженню доходів та/або завищенню витрат між пов’язаними особами, що призводить до зменшення податку на прибуток. По суті, контрольовані операції є інструментом податкового контролю у сфері трансфертного ціноутворення, який застосовується до угод із підвищеним ризиком маніпулювання цінами.

Згідно з пп. 39.2.1.4 Податкового кодексу України, до контрольованих належать операції:

• купівлі або продажу сировини та готових товарів, у тому числі експортні та імпортні постачання;
• з надання або отримання послуг;
• з нематеріальними активами та об’єктами права інтелектуальної власності;
• фінансового характеру, зокрема кредити, позики, лізинг, інвестиції;
• купівлі-продажу корпоративних прав, цінних паперів, інших матеріальних та нематеріальних активів;
• між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні;
• з передачі функцій, активів або ризиків нерезиденту, якщо внаслідок цього на неринкових умовах зменшується фінансовий результат резидента;
• будь-які інші угоди, що напряму чи опосередковано впливають на податок на прибуток.

Важливо, що сам факт здійснення таких операцій ще не означає автоматичне визнання їх контрольованими. Для цього мають виконуватися встановлені законодавством критерії щодо сторін угоди та обсягів доходу.

Основні критерії

Критерії для резидентів України

Щоб господарські операції платника податку були віднесені до контрольованих, вони мають відповідати критеріям, встановленим статтею 39 Податкового кодексу України. Відповідно до пп. 39.2.1.7 ПКУ, операція визнається контрольованою за одночасного виконання двох фінансових критеріїв:

1. Загальний дохід платника податку на прибуток за річний звітний період перевищує 150 мільйонів гривень.
2. Обсяг господарських операцій з окремим контрагентом за річний звітний період перевищує 10 мільйонів гривень.

Для цих цілей враховується дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку, без урахування непрямих податків. Підрахунок такого доходу можна провести, наприклад – підсумувавши всі рядки Звіту про фінансові результати, що містять суми доходів за їх окремими видами.

Крім виконання вартісних критеріїв, господарські операції визнаються контрольованими за умови, що вони належать до видів угод та здійснюються з контрагентами, прямо визначеними у пп. 39.2.1.1 Податкового кодексу України.

Зміни законодавства у 2025 році

З 1 січня 2025 року внесено зміни до правил визначення КО відповідно до Закону № 3813-IX. Базові вартісні критерії для резидентів України залишилися незмінними, проте істотно розширено критерії пов’язаності осіб та оновлено правила щодо ризикових транзакцій.

Ключові зміни стосуються економічної пов’язаності між резидентом та нерезидентом. Пов’язаність визнається, зокрема:

• Якщо доходи (виручка) юридичної особи-резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків) окремій юридичній особі-нерезиденту або окремому іноземному утворенню без статусу юридичної особи (у тому числі нерезиденту, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України) протягом календарного року становлять 75 і більше відсотків доходів (виручки) такої юридичної особи-резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків) усім нерезидентам, за умови, що такі доходи становлять 50 і більше відсотків загальної суми доходу такої юридичної особи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку, такі особи визнаються пов’язаними.
• Якщо вартість продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної юридичною особою-резидентом в іншої окремої юридичної особи-нерезидента або окремого іноземного утворення без статусу юридичної особи (в тому числі у нерезидента, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України) протягом календарного року, становить 75 і більше відсотків вартості продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної такою особою у всіх нерезидентів, за умови, що сума таких операцій з придбання становить 50 і більше відсотків від загальної вартості продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної такою юридичною особою-резидентом, такі особи також визнаються пов’язаними.

Також варто зауважити, що в попередніх роках підвищено мінімальну частку володіння корпоративними правами у ланцюгу для визнання пов’язаності з 20 до 25 відсотків.

Окремо передбачено, що органи контролю мають право встановлювати наявність пов’язаності між особами безпосередньо у межах податкової перевірки, на підставі аналізу фактичних обставин та документів платника податків. Також з 2025 року оновлено правила віднесення операцій з нерезидентами до контрольованих залежно від юрисдикції контрагента та його організаційно-правової форми. Детальні критерії наведено у відповідному розділі нижче.

Контрольовані угоди

Угоди з нерезидентами

Відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, до контрольованих операцій належать господарські транзакції резидента з нерезидентами за умови одночасного виконання вартісних критеріїв та відповідності вимогам щодо контрагентів. Саме такі операції і формують категорію контрольованих угод для цілей податкового контролю.

Окрему увагу податкові органи приділяють ситуаціям, коли через такі угоди відбувається передача функцій, активів або ризиків на неринкових умовах, що призводить до зменшення фінансового результату резидента.

Перелік країн для контрольованих операцій

З 1 січня 2025 року для визнання операцій контрольованими враховуються критерії, пов’язані з юрисдикцією нерезидента, зокрема податкова прозорість та можливість обміну податковою і фінансовою інформацією з Україною. Беруться до уваги такі ознаки щодо держави або території нерезидента:

1. Належність країни до офшорних зон, затверджених Кабінетом Міністрів України.
2. Включення юрисдикції до переліків держав, що не виконують або неналежно виконують рекомендації міжнародних організацій у сфері протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму.
3. Відсутність своєчасного та повного обміну податковою та фінансовою інформацією з Україною протягом двох послідовних податкових років, у тому числі щодо кінцевих бенефіціарних власників.

Водночас законодавством передбачено, що окремі угоди з нерезидентами, які мають визначені організаційно-правові форми та відповідно до законодавства держави реєстрації не є платниками податку на прибуток (корпоративного податку), можуть визнаватися неконтрольованими за наявності встановлених умов. Зокрема, якщо:

• Нерезидент є резидентом держави, з якою Україна має чинний договір про уникнення подвійного оподаткування, і подано підтвердну довідку до 1 жовтня року, що настає за звітним.
• Всі учасники такого нерезидента є резидентами держав з відповідними міжнародними договорами, що підтверджено належними довідками.

Для платників податків це означає необхідність своєчасно отримувати та зберігати податкові сертифікати контрагентів, щоб правильно класифікувати транзакції та уникнути помилок у звітності з контрольованих операцій в Україні.

Податкові перевірки та відповідальність

Підстави для проведення перевірок

Перевірка дотримання принципу «витягнутої руки» проводиться відповідно до положень статті 39 Податкового кодексу України та Порядку проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 344.

Перевірки КО проводяться у формі документальної позапланової перевірки. Згідно з практикою застосування положень ст. 39 Податкового кодексу України, рішення про призначення такої перевірки не приймається раніше 1 жовтня року, що настає за звітним. Перед прийняттям рішення податкові органи, як правило, здійснюють аналіз наданих податкових даних та звітності платника податків.

Підставами для призначення перевірки з питань КО є, зокрема:

• Неподання або несвоєчасне подання Звіту про контрольовані операції.
• Несвоєчасне або неповне декларування контрольованих операцій у Звіті, у тому числі виявлене за результатами подання уточнюючого звіту.
• Виявлення ризиків порушення принципу «витягнутої руки» за результатами аналізу податкової інформації.
• Необхідність перевірки повноти декларування та правильності визначення фінансових показників за контрольованими угодами.

Важливо враховувати такі процедурні обмеження:

1. Протягом одного календарного року щодо одного платника може бути проведена лише одна перевірка з питань контрольованих операцій.
2. Строк давності для проведення такої перевірки становить 2555 днів з граничної дати подання декларації, тобто до 7 років.
3. Базова тривалість перевірки не може перевищувати 18 місяців.
4. У разі очікування інформації від іноземних органів або необхідності експертизи строк може бути подовжений ще на 12 місяців за рішенням ДПС України.
5. Кожні шість місяців орган контролю зобов’язаний інформувати платника про поточний стан перевірки.

Контрольовані операції можуть бути предметом перевірки протягом усього строку давності, встановленого Податковим кодексом України.

Можливі штрафи та ризики

Порушення вимог до звітності та декларування КО тягне за собою застосування фінансових санкцій. Ключові санкції, на які варто звернути увагу:

1. Неподання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній. Штраф – 100 прожиткових мінімумів для працездатної особи, встановлених на 1 січня відповідного року.
2. Несвоєчасне подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній. Штраф – 1 прожитковий мінімум за кожний календарний день прострочення, але не більше 50 прожиткових мінімумів.
3. Несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті або в уточнюючому звіті про КО. Штраф – 1 прожитковий мінімум за кожний календарний день прострочення, але не більше меншої з двох величин – 300 прожиткових мінімумів або 0,5 відсотка суми незадекларованих контрольованих операцій.

Окрім фінансових санкцій, платник податків стикається і з іншими ризиками:

• Донарахування податку на прибуток за результатами перевірки.
• Пеня та додаткові штрафи за податковими повідомленнями-рішеннями.
• Тривалі спори з податковими органами в адміністративному та судовому порядку.
• Підвищена увага до майбутніх періодів та повторні перевірки інших аспектів діяльності.

З урахуванням таких санкцій платникам доцільно забезпечити коректну підготовку звітності та попередній аналіз контрольованих операцій.

Контрольовані іноземні компанії (КІК)

Контрольовані іноземні компанії є окремим елементом податкового контролю, який доповнює правила, що застосовуються до контрольованих операцій. Якщо трансфертне ціноутворення фокусується на цінах в угодах, то режим КІК спрямований на оподаткування прибутку іноземних структур, які фактично контролюються резидентами України.

Відповідно до Податкового кодексу України, контрольованою іноземною компанією є будь-яка юридична особа або іноземне утворення без статусу юридичної особи, зареєстроване за межами України, яке перебуває під контролем фізичної або юридичної особи-резидента України. До таких утворень, зокрема, належать компанії, трасти, партнерства, фонди та інші подібні структури.

Контролюючою особою визнається резидент України, який:

• Здійснює фактичний контроль над іноземною компанією, навіть без формального володіння часткою.
• Має право вимоги на отримання доходів КІК, а у разі її ліквідації – активів, або фактично контролює іноземне утворення, наприклад траст.
• Прямо або опосередковано володіє часткою в іноземній компанії понад 50 відсотків.
• Володіє часткою понад 10 відсотків за умови, що сукупно резиденти України володіють 50 і більше відсотками в такій компанії.

До контролюючих осіб також належать:

• Бенефіціарні власники у розумінні законодавства про фінансовий моніторинг.
• Засновники трастів, учасники партнерств, власники часток майна фондів та інших утворень без статусу юридичної особи, за винятком окремих дискреційних безвідкличних трастів.

Водночас особа не визнається контролюючою, якщо вона позбавлена права отримувати прибуток КІК, приймати рішення щодо розподілу прибутку, отримувати активи прямо або опосередковано.

Наявність у структурі бізнесу контрольованої іноземної компанії означає для резидента України обов’язок розкривати таку участь та, у визначених випадках, включати скоригований прибуток КІК до свого оподатковуваного доходу (фінансового результату). Наявність КІК враховується податковими органами під час аналізу міжнародної діяльності платника.

У разі виникнення або зміни контролю над КІК платник податків зобов’язаний подати до податкового органу відповідне повідомлення протягом 60 календарних днів з дати настання події. Зокрема, про:

• заснування або набуття контролю над іноземною компанією.
• отримання або відчуження частки в КІК.
• початок або припинення фактичного контролю.

Крім того, контролююча особа повинна подати звіт про контрольовані іноземні компанії одночасно з декларацією про майновий стан і доходи – для фізичних осіб та податковою декларацією з податку на прибуток – для юридичних осіб.

Звітність щодо КІК є важливим інструментом податкового контролю та розглядається податковими органами в комплексі з інформацією про контрольовані операції, що здійснюються з такими іноземними структурами.

Рентабельність контрольованих операцій

Розрахунок рентабельності є одним з ключових елементів аналізу КО, оскільки саме показники прибутковості дозволяють оцінити, чи відповідають умови угод принципу «витягнутої руки». На практиці це означає зіставлення фінансових результатів контрольованих операцій з показниками зіставних ринкових транзакцій між непов’язаними особами.

Для визначення рентабельності платники податків використовують економічні розрахунки доходів та витрат за відповідними операціями або за функціональним сегментом діяльності. При цьому аналіз ґрунтується на методах, передбачених статтею 39 Податкового кодексу України, та на зіставленні з незалежними компаніями або угодами.

Під час оцінки рентабельності контрольованих угод вирішальне значення мають такі обставини, як:

• Галузь та ринкове середовище, у якому працює сторона угоди.
• Розподіл функцій, активів та ризиків між сторонами угоди.
• Економічна доцільність використаних ресурсів та бізнес-модель операції.

На практиці визначення рентабельності може бути ускладнене, зокрема, коли компанія:

1. Має декілька напрямків діяльності з різними фінансовими показниками.
2. Працює як дистриб’ютор з обмеженими функціями та ризиками.
3. Виступає виробником з повним циклом створення вартості.
4. Надає послуги як сервісний провайдер.
5. Є ліцензіатом і сплачує роялті за використання нематеріальних активів.

У таких випадках необхідний коректний розподіл доходів і витрат між сегментами діяльності.

Практика податкових перевірок свідчить, що органи контролю приділяють значну увагу:

1. Вибору методу трансфертного ціноутворення та показника рентабельності.
2. Обґрунтуванню зіставності компаній або операцій.
3. Документуванню функціонального аналізу та розподілу витрат.

Тому платникам податків, які здійснюють КО, доцільно заздалегідь проаналізувати методологію ДПС України, судову практику та офіційні роз’яснення, а також забезпечити належну підготовку розрахунків.

Звітність з контрольованих операцій

Компанія, яка здійснює КО, зобов’язана подати до податкових органів Звіт про контрольовані операції. У ньому платник податку розкриває інформацію про всі такі угоди за звітний рік.

Така документація подається платниками податку на прибуток у разі виконання встановлених критеріїв щодо річного доходу та обсягу операцій з відповідними контрагентами. Аналогічний обов’язок мають і постійні представництва нерезидентів.

Форма та порядок складання Звіту про контрольовані угоди затверджуються Міністерством фінансів України. Він подається лише в електронній формі з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронні довірчі послуги.

В ньому зазначається, зокрема, інформація про:

• сторони контрольованих угод та їхній статус;
• характер і види здійснених господарських угод;
• обсяги та вартісні показники;
• обрані методи трансфертного ціноутворення та фінансові показники.

Звіт про контрольовані операції містить інформацію про всі контрольовані угоди платника за звітний період.

Окрім самого Звіту про КО, система звітності у сфері трансфертного ціноутворення передбачає також подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній та надання документації на запит контролюючого органу.

Аудит контрольованих операцій

Для компаній, які здійснюють контрольовані операції, попередній аналіз перед поданням звітності є практичним інструментом зниження податкових ризиків. Аудит контрольованих операцій дозволяє ще до перевірки ДПС виявити помилки у визначенні статусу угод, методиці ціноутворення та повноті розкриття інформації у звітності.

У межах такого аудиту перевіряють:

• чи всі транзакції, які відповідають вартісним та суб’єктним критеріям, визначеними статтею 39 Податкового кодексу України, правильно ідентифіковані як контрольовані;
• чи коректно обрано метод трансфертного ціноутворення та відповідний фінансовий показник (рентабельності);
• чи відповідають розрахунки принципу «витягнутої руки» та функціональному профілю сторін, а також економічній суті взаємодії;
• чи відображені у Звіті про контрольовані операції дані про обсяг, характер відносин і застосовані методи.

Аудит дає змогу виявити помилки в ідентифікації операцій і розрахунках до початку податкової перевірки.

Ігор Сухоліт

Посада: Асоційований консультант (ACP) Департаменту аудиту та міжнародного оподаткування Групи Компаній “Парето”
Досвід роботи: понад 20 років