Методи трансфертного ціноутворення – це встановлені підходи до визначення та перевірки відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки». Вони використовуються для порівняння цін або фінансових показників контрольованих операцій із ринковими орієнтирами та для обґрунтування податкових висновків.
Застосування конкретного методу залежить від характеру операцій, результатів функціонального аналізу та аналізу зіставності, а також від доступності надійних порівняльних даних. Жоден метод не є універсальним: кожен з них має власну сферу застосування, обмеження та рівень точності.
Податкове законодавство України та міжнародні стандарти передбачають декілька базових методів трансфертного ціноутворення, які поділяються на методи, орієнтовані на пряме порівняння цін, і методи, що ґрунтуються на аналізі прибутковості. Вибір методу має забезпечувати найбільш достовірне відображення економічної суті операцій і дозволяти отримати надійний результат для податкових цілей.
Перелік і загальні правила застосування методів трансфертного ціноутворення визначені у статті 39 Податкового кодексу України з урахуванням Керівних принципів OECD.
