Опубліковано: 04.02.2021

Оновлено: 04.02.2021

У деяких випадках українські уповноважені органи можуть використовувати конкретні роз’яснення іноземних судів. Це може відбуватися, коли національне законодавство не містить у собі норм, які здатні вирішити ту чи іншу ситуацію. Таким чином, пропонуємо вам розглянути рішення зі світової судової практики.

У кінці 2020 року на розгляді у Федерального суду Австралії була справа, яка стосувалася операцій з експорту мідного концентрату компанією. Видобуток руди відбувався на користь пов’язаної з резидентом Австралії компанії’, що знаходиться у Швейцарії. Це відбувалося з 2007 по 2009 рік. Якщо детальніше, то Австралійська компанія Cobar Management Pty Limited (далі – «CMPL») реалізовувала мідний концентрат на користь швейцарської компанії Glencore International AG (далі – «GIAG»). У свою чергу, остання продавала продукт країнам Азійсько-Тихоокеанського регіону.

Крім того, під час поставок існувала спеціальна формула, згідно з якої визначалася ціна. Вона мала такий вигляд:

P = LME – TCRC +/- Fr +/- Adj,

де:

P – ціна в контрольованій операції;

LME – середня ціна за «котирувальний період» на рафіновану мідь марки «А» на Лондонській біржі металів;

 TСRC – коригування на якість (розмір витрат на обробку та переробку концентрату, необхідних для виготовлення міді);

Fr – коригування на умови поставки;

Adj – інші коригування, які не були предметом оскарження податковим органом та достатня інформація про які відсутня у відкритому доступі.

Необхідно зазначити, в першу чергу, що з метою дотримання принципу “витягнутої руки” платник податків під час аналізу ТЦУ застосував спосіб порівняльної неконтрольованої ціни. При використанні цього методу були застосовані дані, які характеризували угоди між GIAG та третіми особами (а саме виробниками мідного концентрату). Крім того, до уваги бралися лише ті операції, які надавали змогу GIAG встановлювати «котирувальний період» або містили у собі умови щодо TCRC. 

У свою чергу, контролюючі органи винесли свої конкретні рішення з приводу цих операцій. Зокрема, австралійські податковці вважали, що це трансфертне ціноутворення встановлювало занадто низькі ціни на продукт, які відповідно  не дотримувалися принципу “витягнутої руки”.

Таким чином, уповноважені органи внесли свої коригування, а саме змінили коефіцієнт TCRC приблизно на 6,5% та заперечили право покупця на самостійне визначення “котирувального періоду”. Крім того, податкові органи встановили, що платник податків помилився під час відбору контрактів для порівняння, бо ці операції не були зіставними (вони аргументують це тим, що умови поставок під час кожного контракту були різними).

Аналізуючи цю ситуацію, Федеральний суд Австралії прийшов до певних висновків.Він підтвердив факт того, що платник податків під час аналізу операцій дотримувався принципу “витягнутої руки”. Проте суд також погодився з тим, що ставка фрахтування у 2009 році була певною мірою завищеною.

Таким чином, можна зробити кілька конкретних судових рішень, які можуть допомогти українським платникам податків:

  1. Платнику податків не обов’язково подавати скаргу на рішення податківців. Йому достатньо довести, що під час аналізу операцій з ТЦУ ним був використаний принцип “витягнутої руки”.
  2. Для того, щоб провести аналіз операцій, контракти не повинні повністю бути зіставними.

Було цікаво? Дізнайтеся більше! Наприклад про те, що змінилося в податково-юридичному законодавстві в 2021 році.

Замовте безкоштовний аналіз
Вашої Документації по ТЦУ