Опубліковано: 05.05.2020

Оновлено: 07.05.2020

315

Первое, с чем следует ознакомиться –  кто подает отчет за 2020 год. В соответствии с требованиями ст.39 ПК, абсолютно все плательщики налогов, которые в 2020 году осуществляли контролируемые операции – должны подать декларацию о контролируемых операциях в ДФС к первому октября нынешнего года. Итак, плательщикам налогов первоочередно нужно выявить, кто из них подлежит контролю трансфертного  ценообразования, и какие хозяйственные операции, совершаемые ими считаются контролируемыми в прошедшем году. 

 

Признаки плательщиков налогов

  1. Годовой доход плательщика налогов за любой вид деятельности в 2020 году, который определен правилами бух. учета должен быть не более 150 000 000 грн, за вычетом косвенных налогов:
  • чистый доход от реализации продукции;
  • прочие операционные доходы;
  • прибыль от участия в капитале;
  • другие финансовые доходы;
  • другие доходы.

Предприятиям, у которых за прошедший год были курсовые разницы от пересчета финансов в иностранной валюте и прочих монетарных статей об операционной деятельности, стоит не забывать, что прибыль от операционной и неоперационной курсовой разницы принимается во внимание для вычисления годового дохода (150 000 000 грн).  

22 13
Buhgalter 2

2.Количество хозяйственных операций налогоплательщика за  2020 год с каждым контрагентом, который указан в ст. 39 НКУ, должно быть не более 10 000 000 грн, за вычетом косвенных налогов.

 Чтобы определить количество контролируемых операций в разрезе контрагентов принимается во внимание общее количество (сумма) хоз. операций как по реализации, так и по покупке товаров/услуг с отдельными контрагентами. Операции, которые выступают хозяйственным для целей трансфертного ценообразования, указаны в ст. 39 НКУ.

Выявляя стоимостной критерий контролируемых операций (10 000 000 грн) с контрагентами за прошедший год, плательщики налогов с уверенностью могут полагать, что объем дивидендов в денежном эквиваленте, которые начисляются/выплачиваются ими в пользу нерезидентов в 2020 году, не выступает контролируемыми операциями и не принимаются во внимание при выявлении данного стоимостного критерия.

Более того, чтобы определить количество контролируемых операций с контрагентом, не принимаются во внимание курсовые разницы от пересчета финансов в иностранной валюте и прочих монетарных статей относительно операционной деятельности.

Важно!

Чтобы хозяйственные операции налогоплательщика были признаны контролируемыми, требуется два стоимостных критерия – годовой доход и объем операций с контрагентами. Кроме того, они должны быть выполнены одновременно.

3. Контрагент плательщика налогов  и хозяйственная операция должны соответствовать любому критерию, указанному в ст. 39 НКУ.

Это такие критерии:

  • контрагент-нерезидент выступает связанным лицом с плательщиком налогов;
  • внешнеэкономическая хозяйственная операция плательщика налогов  по реализации/или покупке товаров (услуг) выполнялась при участии комиссионера-нерезидента;
  • контрагент-нерезидент, зарегистрированный в государстве, которая находилась среди перечня государств, отвечающих критериям, установленным в ст. 39 НКУ, или контрагент-нерезидент выступает резидентом данных государств;
  • контрагент-нерезидент зарегистрирован в организационно-правовой форме, входящей в Перечень организационно-правовых форм нерезидентов, которые не уплачивают налог на прибыль, в том числе налог с доходов, полученных за пределами государства регистрации таких нерезидентов, и не выступают налоговыми резидентами государства, в котором они зарегистрированы как юридические лица;
  • хозяйственные операции (внутрихозяйственные расчеты), которые осуществляются между нерезидентом и его постоянным представительством в нашей стране.
be6e0e284cedf80cc4c2916c152a0e4f
post 5a6caf4f6724f

Вывод

 Отчет по контролируемым операциям должны подавать все плательщики налогов, прибыль которых за год от любой деятельности составила более 150 000 000 грн и количество хозяйственных операций  с любыми контрагентами-нерезидентами, прописанными в ст. 39 НКУ – более 10 000 000 грн. Также это касается постоянных представительств нерезидентов, количество операций которых в прошедшем году было более 10 000 000 грн.

28 квітня 2020 року набрав чинності Закон України №361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон №361).

Норми закону №361 посилюють вимоги щодо розкриття інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи та є актуальними як для національних суб’єктів підприємницької діяльності, так і для іноземних інвесторів.

Кінцевий бенефіціарний власник – фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб.

Кінцевим бенефіціарним  власником також є особа, яка має можливість впливати шляхом прямого або опосередкованого володіння однією особою самостійно або разом з пов’язаними фізичними та/ або юридичними особами часткою в юридичній особі в розмірі понад 25 % статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Розкриття інформації про кінцевого бенефіціарного власника, може стати підставою для ідентифікації об’єкту контролю за трансфертним ціноутворенням. Адже, відповідно до п. п. 39.2.1.1 п. п. 39.2.1 п. 39.2                          ст. 39 Податкового кодексу України та у разі виконання вартісних критеріїв, контрольованими є господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами. Відповідно до п. 14.1.159 ст. 14 Податкового кодексу України юридичні особи визнаються пов’язаними, в тому числі якщо у них один кінцевий бенефіціарний власник.

Норми закону  №361 зобов’язують юридичних осіб, які були зареєстровані в тому числі до набрання чинності даного Закону:

  • подавати державному реєстратору інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності;
  • підтримувати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності в актуальному стані, оновлювати її;
  • повідомляти державного реєстратора про будь-які зміни у відомостях про юридичну особу протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення;
  • подавати державному реєстратору документи, що підтверджують  зміни.

У разі виявлення юридичною особою неповноти або неточностей чи помилок у раніше наданій державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридична особа не пізніше трьох робочих днів з дня їх виявлення повторно направляє відкориговані відомості в порядку, передбаченому цим Законом.

Крім того, з набранням чинності Закону №361 для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника потрібно щорічно, починаючи з наступного року з дати державної реєстрації юридичної особи, протягом 14 календарних днів подавати пакет документів, а саме:

  • заяву про підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника;
  • структуру власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;
  • витяг, виписку чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи – нерезидента в країні її місцезнаходження – у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа – нерезидент;
  • нотаріально засвідчену копію документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи.

Інформація про кінцевого бенефіціара юридичної особи не подається, якщо у юридичної особи усі засновники – фізичні особи є бенефіціарами.

Звільняються від подачі інформації про бенефіціарних власників: громадські формування; адвокатські об’єднання; торгово-промислові палати; об’єднання співвласників багатоквартирних будинків; релігійні організації; державні та комунальні підприємства; державні органи, органи місцевого самоврядування  та їх асоціації.

За порушення вимог Закону №361 юридичні особи будуть притягатись до відповідальності, зокрема:

  • за неподання або несвоєчасне подання державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність, або документів для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи накладатиметься штраф на керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), у розмірі від 1 000 до 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян” (від 17 тис грн. до 51 тис грн.);
  • за подання державному реєстратору завідомо неправдивих відомостей в документах, які подаються юридично особою при проведенні державної реєстрації – застосовуватиметься кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від 5000 до 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 000 до 136 000 грн.), або арешт від 3 до 6 місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Замовте безкоштовний аналіз
Вашої Документації по ТЦУ