Опубліковано: 17.11.2020

Оновлено: 17.11.2020

Детальний розгляд питань, що стосуються трансфертного ціноутворення, відіграє велику роль у плануванні бізнес-стратегії, а також для ведення документації під час звітного періоду. Отже, розгляньмо, які рішення на практиці були прийняті ВСУ.

20 грудня 2019 року була прийнята Постанова ВСУ. У чому полягала її суть? Відбувалося імпортування природного газу резидентом від особи нерезидента, для чого був застосований метод “порівняльної неконтрольованої ціни”. У свою чергу, позивач стверджував, що під час методу були застосовані виключно офіційні джерела. Проте ВСУ постановив, що використання даного способу було неможливим по причині відсутності необхідного обсягу інформації. Таким чином, доцільно було застосувати метод “чистого прибутку”, за допомогою якого можна було б встановити відповідність між цінами контрольованих операцій.

9 жовтня 2019 року ВСУ виніс постанову у справі, яка полягала у наступному. Дві сторони уклали контракт, згідно з яким були відвантажені мінеральні добрива. Одна зі сторін, обираючи метод ціноутворення, зупинилася на методі “чистого прибутку, а досліджуваною стороною обрала другого учасника контракту. Відповідач погодився з обраним способом, але заперечував щодо своєї участі в якості тестуючої сторони. Розглянувши справу, ВСУ повністю підтримала думку відповідача, адже згідно з отриманими результатами, у вільному доступі було недостатньо інформації про цього нерезидента, а це, у свою чергу, унеможливлювало повноцінно та якісно провести обраний метод ціноутворення. 

Розглянемо ще одну постанову ВСУ, яку була прийнята 3 квітня 2020 року. Отже, позивач – учасник неконтрольованої процедури, яка, у свою чергу, здійснювалася з нарахуванням ставки роялті. Як відомо, у такому випадку існує обов’язок, який полягає у підтвердженні розміру витрат згідно з встановленою українським законодавством процедурою. Так, була проведена відповідачем перевірка у 2016 році. Він зазначив на тому, що документація про ТЦО складається за рік. З цієї причини необхідні документи не були сформовані за 2016 рік. Проте суд касаційної інстанції не підтримав це рішення та зазначив на тому, що попередні суди помилково використовували норми українського законодавства (а саме підпункт 39.4.1 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України). Таким чином, справа була направлена на новий розгляд для того, щоб проаналізувати всі обставини, які стосувалися підтвердження розміру витрат.

Було цікаво? Дізнайтеся більше! Наприклад про те, чи встановлений штраф під час карантину за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції.

Замовте безкоштовний аналіз
Вашої Документації по ТЦУ